До 100-річчя від дня народження Олеся Гончара у Полтаві відкрили документальну виставку
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
В державному архіві Полтавської області відкрилася документальна виставка «Тільки коли працюю — живу» до ювілею письменника. Першими відвідувачами стали студенти Полтавського університету економіки і трогівлі.
Виставка складається з трьох розділів. Представлені документи розповідають про основні етапи життя Гончара, його звязки з Полтавщиною. Зокрема, містяться копія актового запису з метричної книги Покровської церкви с. Камянка про народження Біличенка (Гончара) Олександра Терентійовича, світлини батьків, фото Гончара — студента харківського університету. Експонуються документи і матеріали про перебування письменника на Полтавщині, його приязні стосунки з краянами. Представлені також обкладинка першого видання його найвидатнішого роману «Собор», лист творчої молоді Дніпропетровська щодо кампанії цькування цього твору тощо.
Директор закладу Валентина Гудим порадила присутнім читати не лише твори Гончара, але і його щоденники, в яких він постає у зовсім незвичному ракурсі.
Голова обласного товариства «Просвіта» Микола Кульчинський зазначив, що відкидати радянських письменників, не знаючи обставин, в яких вони перебували — це помилка.
«Гончар був «роздвоєний». Його твори здебільшого ідеологічно вивірені, але роман « Собор» був спробою вирватися з комуністичного полону. Влада впізнавала себе у героях твору і розпочала цькування. Творчість Гончара заслуговує на повагу і водночас вимагає критичного осмислення. Заслуговують на повагу і його вчинки: так, ще будучи членом компартії, він не побоявся виступити на установчому зїзді Народного Руху, а згодом підтримати голодуючих студентів».
Пан Микола, котрий довгий час мешкав у м. Новомосковську, розповів, що роман «Собор» почався із намірів комуністичної влади знищити тамтешній козацький собор, унікальну памятку барокового зодчества. Робітники місцевого заводу нібито написали листа з проханням «прибрати» острівець релігійності. Проте люди виступили на захист собору і звернулися в т.ч. й до Гончара.
Про становлення світогляду письменника розповів і заступник директора Державного архіву Полтавської області історик Тарас Пустовіт:
«З дитинства він засвоїв, що є офіційна, а є родинна, українська правда. До цього спричинилися і трагічні події 30-х років, про які він згадує у щоденниках. Згодом, маючи доступ до влади, він працював на Україну. До нього як до депутата зверталися десятки людей, і він найбільше переймався збереженням українських памяток, української мови, літератури. Долучився до багатьох проектів, зокрема зі збереження музею І. Котляревського в Полтаві».
Усі охочі зможуть відвідати виставку протягом місяця.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
